Життя за муром давньої фортеці
Микулинці (стародавня назва Микулин) — найдавніше літописне містечко Тернопілля: вперше воно згадується ще у 1096 році в “Повчанні” Володимира Мономаха. У 1530 році графиня Ганна Синявська (Йорданова) на скелястому пагорбі Микулина заклала невелику фортецю, яка опинилася, за свідченнями істориків, на торованому татарами “чорному шляху”. Могутні мури фортеці бачили на своєму поважному віку дуже багато: і нищівні напади орди, і польсько-турецьку війну, і навіть… фабрику сукна, яку влаштував на території замку на початку XIX століття новий власник Микулинців барон Конопка. Останньою володаркою фортеці була графиня Юзефа Рей. А зараз її — не юридичними, а фактичними — господарями є 72-річна Стефанія Григорівна Болой і дружня та працьовита сім’я Віри і Віктора Літау.
Микулинці: “Мій дім - моя фортеця!”
З одного боку до замку туляться хати, залишаючи між своїми парканами та оборонними стінами вузеньку зарослу стежинку; з іншого - він і сам схожий на хату, бо служить за житло спадкоємцям графської прислуги та їхнім квартирантам. Але якщо обійти замок ззаду, ви побачите могутню фортецю! Прогулюючись по квітучій галявині під цими стінами, можна забути про плин часу та про звичайних людей, що живуть навколо… нікого нема, є тільки замок і краєвиди…
“…Небольшой городок в 20 км от Тернополя”
Микулинцы - небольшой городок в 20 км от Тернополя, в 13 км от Теребовли. Стоит на реке Серет. Первое упоминание(тогда еще под названием Микулин) в “Поучении” Владимира Мономаха в 1096г. Входил в Теребовлянськое удельное княжество (11в.), Галичское (12в.), а с 1199г. - Галицко-Волынское.В 1387-м город под властью Польши (тогда уже Микулинцы), в 1555-м в нем построен замок. В 1771-м, в результате раздела Польши, Микулинцы стали австрийскими. С 1810-го по 1815-й под властью Росии, потом - снова Австрия и Польша. Read the rest of this entry
